Коли батьки йдуть

Дитячі книжки вже давно перестали бути простором безпроблемного дитинства. Справді, якщо в житті трапляються різні історії, то чому б їм же не знайти відображення в дитячій літературі? Тим паче якщо проблема, описана в книзі, не така вже й рідкісна. Наприклад, історії про  батьків, які не впоралися зі своїми обов’язками.

Так, це велика проблема, і страшно навіть вимовити це вголос, але бувають випадки, коли батьки залишають свої родини. Нещодавно мені трапилося прочитати одразу дві книжки для дітей, в яких порушена ця тема – «З любов’ю, Обрі» Сюзанн Лафлер та «Борошняні немовлята» Енн Файн.

В книжці Сюзанн Лафлер ми знайомимося з дівчинкою Обрі, яка внаслідок автокатастрофи в одну мить втратила батька і молодшу сестру. Обрі з мамою вижили, але ситуація підкосила обох психологічно, і одного дня мама дівчинки, нікому нічого не пояснивши, просто йде з дому в невідомому напрямку. У «Борошняних немовлятах» читач зустрічає Саймона, батько якого так само без зайвих слів полишив родину, коли хлопцеві було шість тижнів. Упродовж історії Саймон неодноразово обігрує в голові ситуацію, намагаючись знайти пояснення цій події. В обох текстах ми бачимо, як змінюється сприйняття дітьми вчинку їхніх батьків, і це є надзвичайно цінною особливістю цих книжок.

Особливістю дитячого віку є те, що все розглядається з егоїстичної перспективи (в тому сенсі, що «я» дитини перебуває в центрі всіх її суджень). Якщо хтось із батьків іде, дитина шукатиме в собі причину цього вчинку, не в стані припустити, що вона не є в основі всіх життєвих подій: «Що ж з ним було не так, коли він був немовлям? Яким же паскудником він мусив бути, що навіть проживши з ним цілих шість тижнів, батько не збагнув, що його син вартий того, щоб залишитися і виховувати його?» Однак батьки – це звичайні люди, їхнє життя не обмежується стосунками з власними дітьми. І Саймон, і Обрі поступово своїм розумом долають шлях від я-перспективи до усвідомлення, що батьки пішли не від них, дітей, а через особливості власного життя.

Попри непрості питання, порушені в текстах, «Борошняні немовлята» та «З любов’ю, Обрі» вирізняються легкою мовою. Висловлені в них думки та емоції будуть зрозумілі кожній дитині, адже окрім теми втрати батьків у повістях ми побачимо чимало інших сюжетних ліній – дружбу й конфлікти, взаємодію в сім’ї та поза нею, зрештою, самопізнання. Можливо, не з усіма висновками та діями Саймона і Обрі погодяться юні читачі, але вони точно не залишаться байдужими до цих персонажів.

Анна Третяк, зв’язкова Барабуки, спеціально для блогу Книгареньки

поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *